Типи співацьких голосів

Існує безліч систем класифікації співацьких голосів. Деякі з них враховують силу голосу, тобто те, наскільки голосно співак може співати, інші — наскільки рухливий, віртуозний, чіткий голос співака, і інше.

 

Існує також категорія співаків-чоловіків, які співають в діапазоні жіночого голосу. Цей тип голосів рідкісний, але досі використовується, в основному, в опері. У музиці бароко багато ролей було написано для кастратів — співаків чоловічої статі, які в хлоп'ячому віці зазнали кастрації для збереження високого, як у жінки, голосу. В сучасному вокальному виконавстві ці ролі може виконувати контратенор або тенор, який володіє розвиненою технікою співу фальцетом.

Загалом, голос професійного оперного співака — має дві октави повноцінного однорідного звучання із гармонійними регістровими переходами. Крім того, вважається вкрай доцільним наявність у верхньому та нижньому регістрі діапазону вокального «запасу» голосових можливостей приблизно в межах терції, для більш вільного голосоведення при виконанні граничних нот наявного реального діапазону голосу конкретного співака.

Голосовий апарат людини

Формування мови і звуків відбувається у порожнинах рота і носа. 

Органи, що буреть участь в утворенні звуків:

➸ гортань, в якій знаходяться голосові зв'язки;

➸ бронхи, трахея та легені, а також черевні м'язи, м'язи тазового дна і діафрагма;

➸ ротова і носова порожнини;

➸ язик, зуби, губи, піднебіння.

Коли людина мовчить, голосові зв'язки розходяться й голосова щілина має вигляд рівнобедреного трикутника. Під час розмови, співу голосові зв'язки змикаються. Видихуване повітря тисне на складки, вони починають коливатися. Так виникає звук.

Висота голосу людини залежить від довжини голосових зв'язок. Чим коротші голосові зв'язки, тим більша частота їхніх коливань і вищий голос. У жінок голосові зв'язки коротші, ніж у чоловіків, тому жіночий голос завжди вищий.

Голосові зв'язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань на 1 с. Остаточно звуки людської мови формуються в порожнинах глотки, носоглотки, рота й носа зміною положення язика, губів, нижньої щелепи. Голосом людина може передати свої почуття і настрій: радість і гнів, ласку і погрозу, ніжність і насмішку.

Крик шкідливий для голосових зв'язок: вони сильно напружуються, зближуються, вдаряються одна об одну, труться й ушкоджуються. У людини, яка часто кричить, голос стає хриплим або й зовсім зникає. Під час шепоту голосові зв'язки змикаються не повністю. Тому, коли треба щадити голосовий апарат, говорять пошепки.

Голосові зв'язки ушкоджуються також внаслідок частих запалень дихальних шляхів. На голосоутворюючий апарат негативно впливають куріння і вживання алкоголю. Не випадково курців і людей, які зловживають алкогольними напоями, завжди можна розпізнати по глухому хриплому голосу.

Виникнення вокального мистецтва

 Першою європейською школою співу була італійська; вона сформувалася на початку XVII ст. і вирізнялася блискучими голосами. Вокальність італійської мови і зручність для голосу італійських мелодій дозволяють максимально використовувати можливості голосового апарату. Італійська школа виробила класичний еталон звучання голосу. Висока довершеність італійського вокального мистецтва вплинула на формування і розвиток інших національних вокальних шкіл: французької, характерними рисами якої були декламаційні елементи, що походять від розспівної декламації акторів французької класичної трагедії; німецької, що у своєму розвитку опиралася на національні пісенні традиції; російської школи, побудованої на манері виконання народних пісень.

      Українська композиторська школа загалом і вокальна зокрема своїм формуванням завдячує видатному музично-громадському діячу, талановитому композитору, непересічному хоровому диригенту і фольклористу, високопрофесійному піаністу і педагогу Миколі Лисенку (1842 – 1912). Фундатор національної композиторської школи, М. Лисенко сприяв становленню української опери. Вагомим внеском у вітчизняну музику став цикл вокальних і хорових творів «Музика до „Кобзаря” Т. Г. Шевченка», в якому зображено цілу низку образів із народу. Солоспіви М. Лисенка відзначаються майстерним поєднанням прийомів народної та професійної музики, зокрема класичної й романтичної. Яскравими зразками цього жанру є романси «У мене був коханий рідний край», «Коли розлучаються двоє» на вірші Г. Гейне та ін.

 Гідними послідовниками М. Лисенка стали К. Стеценко, Я. Степовий, М. Леонтович, О. Кошиць, М. Аркас та інші композитори Наддніпрянської України. Головною сферою їхньої творчості залишалася вокально-хорова музика, до якої входили обробки народних пісень, кантати, церковні жанри тощо. Саме у цій царині музичного мистецтва українські композитори, передусім К. Стеценко і М. Леонтович, досягли вершин професійної майстерності.